Що робити з Майданом?
В сухому стилі опишу ті завдання, котрі владі треба вирішити стосовно Майдану – який, на жаль, зараз змінив для нас усіх знак з плюсу на мінус.
Треба щоб нинішній Майдан не ганьбив попередній. Це мінімум, максимум – щоб нинішній Майдан був інструментом впливу на владу. Коротше, очищення замість зачистки.
Майдан є постійною ареною для революції. Нагадаю, у новітній історії на Майдані перші революційні події, схожі на лютневі, відбулися у 1905 році – тоді теж були криваві зіткнення, і тоді теж мова йшла про свободу і гідність.
Але у цьому році те, що відбулося на Майдані, впливає на долю всього світу – хоча, цей сюжет тільки починається, і, ймовірно, триватиме кілька найближчих років. Майдан нинішній має за формою і за сутністю відповідати тій ролі, котру він зіграв у трансформації людської цивілізації.
Отже, завдання крупними мазками:
1. Підняти політичний рівень виконавців завдання. Треба, щоб Петро Порошенко і Віталій Кличко ОСОБИСТО взяли відповідальність за розвиток Майдану і особисто брали участь у цій роботі. Хочемо ми цього чи ні, Майдан є обличчям нової влади, її портретом. Обличчя має бути благородним, а не таким, як зараз. Тому, навіть якщо припустити, що і президент, і мер Києва скептично ставляться до Майдану і вважають себе лише "попутниками" його, то все одно вони мають пересилити себе. Це – запит усіх учасників Майдану.
2. Треба терміново завершити необхідний етап роботи з МУЗЕЄФІКАЦІЇ того, що на Майдані. Група, котра вже почала роботу, мусить її плідно завершити. Ми маємо знати, що саме нам треба залишити як артефакти, що вже зараз починати зберігати. Зокрема, це необхідно для того, щоб рухатися далі, проводячи конкурс з облаштування Майдану. Рівень відповідальності цього завдання – це віце-прем'єр з гуманітарної політики.
3. ПЛАН ДІЙ. Треба підготуватися до тривалого конкурсу на вшанування пам'яті героїв Небесної сотні (і можливо, не обмежуватися Небесною сотнею). Конкурс на вшанування пам'яті жертв 9/11 і реалізація його результатів тривали десятиліття. Тому нам треба підготуватися до довгого шляху, треба мати чіткий план дій щодо Майдану – в тому числі, ми маємо знати, що і як ми робимо, поки триває конкурс.
4. МАЙДАНУ – ОСОБЛИВИЙ СТАТУС. Майдан має жити вже зараз! За відсутності життя простір заповнює нежить. І не дай Боже, щоб він перетворився в чергову територію розпилу грошей на казенні проекти. Вийде нудно і соромно. Від властей потрібно лише одне – не заважати креативним ініціативам. Майдан має отримати особливий статус, подібно до того, як мають особливий, екстериторіальний статус університети у Європі. Це можна було б оформити окремим законом. З існуючих органів (ради сотників, кола довіри, ГРМ і т.д.) варто сформувати Наглядову раду, і на ротаційному принципі призначати завгоспів (комендантів) Майдану, які б несли відповідальність за стан Майдану та безпеку на ньому.
Автор вдячний усім, хто в ході тривалих дискусій запропонував ідеї, викладені вище, і готовий до подальших дискусій та до участі в реалізації задуманного.
Ігор Луценко, голова постійної комісії Київради з питань культури та туризму.
Фб автора facebook.com/igor.lutsenko
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
